Я постійно гублюся в собі, Ти постійно впізнаєш себе в мені.
Я завжди сумніваюся в собі, Ти ніколи не сумніваєшся в мені.
Я завжди переоцінюю або недооцінюю себе, Ти ж бачиш мене правдиво.
Я пишаюся, коли щось зрозумію про Тебе, Ти постійно даєш мені зрозуміти, що я знаю надто мало.
Я впадаю у відчай, коли програю, ти мені постійно шепочеш: “Моєї благодаті тобі вистачить, бо сила вдосконалюється в слабкостях”.
Я постійно шукаю свій шлях, свою правду, своє життя.
Ти завжди – мій шлях, моя правда, моє життя.
Одна думка про Тебе відкриває всю правду про мене.
Я бачу себе добре тільки в Тобі.
Я пізнаю себе через Тебе.
Я знаходжу в тобі ввесь сенс свого перебування.
Якби я вже був загублений і загубився в безодні пекла, я все одно зміг би повернути землю під ногами заради одного поруху до Тебе.
Я ніхто без Тебе, я – сила в Тобі.
.
“Я, пил, який розмовлятиме з Тобою …”.
Картка. Стефан Вишинський, В’язничні записки,
Команча, 19 лютого 1956 р
Переклад Тетяни Трачук